Експеримент із пляшечкою розкрив таємницю гіпнагогії

Науковці Паризького інституту мозку виявили, що сноподібні образи можуть виникати ще під час неспання, а буденні думки — тривати уві сні. Дослідження проводили в стані на межі неспання і сну, відомому як гіпнагогія.

В експерименті взяли участь 103 здорові добровольці, відібрані за здатністю швидко засинати в лабораторії. Після перевірки в основному аналізі залишилися 92 учасники. Вони сиділи в темній тихій кімнаті з 64-канальною ЕЕГ-шапочкою та тримали в руці пляшечку. Щойно рука розслаблялася, пляшечка падала й будила людину. Кожного разу вчені запитували, що промайнуло в свідомості за попередні 10 секунд.

Алгоритм розсортував 375 звітів на чотири типи ментальних станів: уривчасті образи, стан із прив’язкою до довкілля, химерні сноподібні картини та цілеспрямоване планування. Більшість учасників проходили крізь кілька станів за час експерименту.

Коли звіти зіставили з даними ЕЕГ, з’ясувалося, що сноподібні описи з’являлися під час підтвердженого приладами неспання, а буденні практичні думки — уже під час сну.

«Ментальні стани, які традиційно пов’язують зі сновидіннями, можуть виникати як тоді, коли ми спимо, так і коли ми притомні. Інакше кажучи, зміст наших думок не дотримується меж між неспанням і сном», — пояснює перший автор роботи, аспірант Ніколя Дека.

Одна з учасниць у притомному стані повідомила, що бачить мурах, які повзають по її тілу на тлі кросвордів. Інший учасник, навпаки, подумки перебирав свій розклад на наступний день, поки спав.

Дослідники також знайшли мозковий підпис химерного сноподібного стану, який не залежав від того, спала людина чи ні. Він проявлявся послабленими зв’язками між віддаленими ділянками мозку, передусім між лобовими зонами, що керують увагою і контролем, та потиличними, які обробляють зорову інформацію.

«Цей підпис цілком може бути корелятом того, що ми відчуваємо в такому стані: ясне міркування витісняється вихором яскравих відчуттів, характерних для снів», — сказав Дека.

Результати, опубліковані в журналі Cell Reports, можуть стосуватися й безсоння. Іноді пацієнти стверджують, що майже не спали, а лабораторні записи свідчать про протилежне. Такий розлад називають парадоксальним безсонням. Керівниця дослідження Дельфін Удьєтт припускає, що критеріїв, на які спираються лікарі, може бути недостатньо.

«Наше дослідження пропонує новий — ментальний зміст, — який може краще відповідати тому, що насправді переживають ці пацієнти», — додала Удьєтт.