Професор Тім Лентон з Університету Ексетера дійшов висновку, що заміна бензинових і дизельних авто на електромобілі рятує значно більше життів, ніж забирає кустарний видобуток кобальту в Демократичній Республіці Конго. Країна забезпечує близько 70% світового постачання цього металу, а 12% видобутку припадає на кустарні шахти.

Ключові розрахунки

За підрахунками Лентона, кожні 100 тисяч зібраних електромобілів пов’язані з однією смертю кустарного шахтаря в Конго. Натомість викиди за весь термін служби кожних 100 бензинових чи дизельних авто спричиняють одну смерть від спеки у світі, а кожні 300 таких машин — одну смерть від забруднення повітря.

Світовий автопарк налічує близько 1,5 мільярда легкових авто й фургонів, які досі здебільшого їздять на бензині та дизелі й викидають близько 3,8 мільярда тонн вуглекислого газу щороку. Річні викиди на такому рівні спричинять від 520 тисяч до 1,5 мільйона смертей від спеки до 2300 року. Навіть у самій лише Конго кількість смертей від спеки, яких вдасться уникнути завдяки електрокарам, значно перевищує смертність на кустарних шахтах.

«Зміна клімату глибоко несправедлива: вона непропорційно шкодить біднішим людям у всьому світі, хоча значною мірою спричинена багатими, — вважає Тім Лентон. — Тож замість того, щоб гальмувати кліматичні дії нібито в ім’я справедливості, варто зосередитися на підвищенні безпеки шахтарів, зокрема кустарних у Конго».

Професор додає, що мінерали для зеленого переходу не згорають, як викопне паливо. Їх можна використовувати довго, а потім переробляти й застосовувати повторно, тож світ після відмови від нафти й газу не буде світом безкінечного видобутку. «Хоча ми маємо терміново забезпечити безпечні та справедливі умови для працівників на кожному етапі зеленого переходу, гальмувати цей перехід невиправдано й несправедливо», — додає Лентон. Роботу професора ухвалили до публікації в журналі Global Sustainability.