Білявка з гучним голосом, кумедними манерами й нескінченним оптимізмом — саме такою мільйони глядачів запам’ятали няню Віку із ситкому «Моя прекрасна няня». За цим екранним образом стояла Анастасія Юріївна Заворотнюк, акторка театру й кіно, телеведуча та співачка, чия популярність на початку 2000-х була колосальною. Її обличчя дивилося з обкладинок журналів, а репліки героїні миттєво розбирали на цитати.

Доля артистки виявилася драматичною. На піку слави життя розкололося надвоє: спершу — гучні ролі, премії й рейтингові телешоу, а потім багаторічна боротьба з невиліковною онкологією. Пішла зірка з життя 53-річною, лишивши трьох дітей і чимало запитань про те, що ж насправді сталося з її здоров’ям.

Для українців це ім’я звучить неоднозначно. Найвідоміша героїня акторки — родом із Маріуполя, і саме через неї серіал роками тиражував образливі стереотипи про Україну. Тож історія Заворотнюк — це водночас розповідь про талант, славу, материнство, важку недугу й непрості сторінки, які повномасштабна війна змусила переосмислити.

Астраханське дитинство і театральна школа

Народилася майбутня зірка 3 квітня 1971 року в Астрахані, у родині, де мистецтво було повсякденням. Мати, Валентина Борисівна, — народна артистка, грала в Астраханському театрі юного глядача. Батько, Юрій Андрійович, працював телережисером. Дівчинка зростала за лаштунками сцени, відвідувала танцювальну студію й мріяла про акторство ще змалечку.

Після року на історичному факультеті педагогічного інституту Анастасія зрозуміла, що педагогіка — не її покликання. Вона вирушила до Москви й вступила до Школи-студії МХАТ на курс Авангарда Леонтьєва, який закінчила 1993 року. Далі був театр Олега Табакова — легендарна «Табакерка», де артистка прослужила близько десяти років і зіграла майже три десятки вистав, від «Звичайної історії» до «Білокси-блюз».

Няня Віка — роль, що зробила її зіркою

Усе змінив 2004 рік. Анастасія отримала головну роль у ситкомі «Моя прекрасна няня» — адаптації американського серіалу «Няня» з Френ Дрешер. Її героїня, Вікторія Прутковська, енергійна й трохи наївна дівчина, потрапляє нянею в дім столичного продюсера Максима Шаталіна, якого зіграв Сергій Жигунов, — і поступово завойовує і його серце, і любов глядачів.

Проєкт став одним із найрейтинговіших в історії російського телебачення. За п’ять років вийшло близько 173 серій, а сама артистка вмить перетворилася на всенародну улюбленицю. Посипалися запрошення на телешоу, рекламні контракти й престижні нагороди.

У цієї історії є й інший бік: героїня була родом з українського Маріуполя, і сценаристи раз по раз вкладали в серіал зневажливі жарти про Україну, її міста й людей.

Маріуполь у сюжеті поставав бідним і «кримінальним» містом, родичів Віки з Одеси, Бердянська чи Мелітополя зображували недолугими, а окремі репліки прямо натякали на «крадіжку газу» в Росії чи висміювали українську ідентичність. Тривалий час, поки серіал крутили на українських каналах, глядачі не надавали цьому значення. Війна змусила переоцінити цей «нешкідливий» гумор — і нагадала, що Заворотнюк публічно підтримувала Володимира Путіна, увійшовши 2018 року до руху Putin Team.

Інші ролі та робота на телебаченні

Звести всю кар’єру артистки до однієї няні було б несправедливо. У театрі вона грала драматичні ролі, а в кіно пробувала різні жанри — від містичного бойовика до ліричної комедії. Ось кілька помітних екранних робіт:

Джерело даних: Вікіпедія.

Паралельно артистка багато працювала на телебаченні. Вона вела «Танці з зірками», «Танці на льоду», авторську програму «Настя», брала участь у проєктах «Дві зірки» та «Форт Боярд». 2006 року їй присвоїли звання заслуженої артистки, а роком раніше відзначили преміями «ТЕФІ» та «Золотий Остап» саме за роль чарівної няні.

Особисте життя: три шлюби й троє дітей

Особисте життя зірки було не менш насиченим за екранне. Заміж вона виходила тричі. Першим чоловіком став німецький бізнесмен Олаф Шварцкопф — той шлюб протримався близько року. Другим — підприємець Дмитро Стрюков, з яким артистка жила в Лос-Анджелесі й народила двох дітей, Анну та Майкла.

Найвідомішим став третій союз — із фігуристом Петром Чернишовим, за якого Анастасія вийшла 2008 року. У цьому шлюбі народилася молодша донька Міла. Саме Чернишов залишався поруч до останніх днів, допомагаючи дружині боротися з недугою. По собі акторка лишила трьох дітей різного віку.

Гліобластома: хвороба, яку не вдалося перемогти

Перші тривожні новини про здоров’я артистки з’явилися восени 2019 року, невдовзі після народження доньки Міли. У травні 2020-го діагноз озвучили офіційно — гліобластома, найагресивніша злоякісна пухлина головного мозку. Раніше ця ж хвороба забрала життя співачки Жанни Фріске.

Гліобластома (мультиформна гліобластома, GBM) належить до IV ступеня злоякісності за класифікацією ВООЗ. Вона швидко проростає в здорову тканину мозку, погано піддається повному видаленню й майже завжди рецидивує. Стандартне комбіноване лікування складається з трьох етапів:

• хірургічне видалення максимально можливого об’єму пухлини;
• променева терапія на ділянку ураження;
• хімієтерапія препаратом темозоломід (так званий протокол Stupp).

Кожен із цих кроків спрямований не на повне одужання, а на стримування пухлини й продовження життя. Заворотнюк, за повідомленнями, проходила лікування за кордоном, зокрема в Німеччині, де їй робили трепанацію черепа. Щоб краще зрозуміти масштаб діагнозу, варто поглянути на статистику виживаності.

Джерело даних: health-ua.com.

Цифри показують головне: навіть за найсучаснішого лікування гліобластома лишається невиліковною, а медицина бореться передусім за додаткові місяці й роки життя.

Прогноз дещо кращий у молодших пацієнтів, за наявності мутації гена IDH і за умови максимального видалення пухлини. Анастасія прожила з діагнозом близько п’яти років — це помітно довше за середні показники, що свідчить про інтенсивну й дорогу терапію. Останні роки артистка провела поза публічністю, у колі родини: операції, курси хімієтерапії, а навесні 2024-го — різке загострення. У ніч проти 30 травня 2024 року Анастасія Заворотнюк пішла з життя у віці 53 років. Звістку про смерть оприлюднили її близькі.

Історія цієї акторки — приклад того, як гучна слава, особиста драма й суспільний контекст переплітаються в одній долі. Для одних вона назавжди лишиться кумедною нянею з телеекрана, для інших — символом проблемного спадку, який війна висвітлила по-новому. Обидва погляди мають право на існування, бо людське життя рідко вкладається в одну фарбу.

З медичного боку цей випадок укотре нагадує, наскільки підступною є гліобластома: рання діагностика й своєчасний початок лікування залишаються чи не єдиним, що дає таким пацієнтам реальний шанс на додатковий час.