На картопляному полі жінка сапає землю. Сонце висить у теплому небі, а навколо лунають трелі птахів. Час ніби зупинився.

Повсякденна праця

Літо обертається навколо долі картоплі — від посадки до збирання врожаю. Жінка в білій хустці, ситцевому халаті, з рум’янцем на обличчі від спеки та праці, працює поряд зі своєю сапкою. Біля темної хати — полиці з книгами та старі фотографії онуків, яких вона не бачила чотири роки.

Поле простягається до горизонту. Раптом з протилежного боку долинає гул. Численні вибухи зливаються в одну страшну ноту, що пронизує слух. Піднімається пил і дим, а вогняний стовп рветься вгору, розтинаючи синє небо.

Ракета в небі

Звук стає вищим. До вибухів домішується виття. Вогняний стовп всередині змінює колір на сліпуче білий. Чорна земля розрізається пилом. Акуляче тіло ракети зривається з місця й мчить над полем, лишаючи за собою кучері диму. Вона прямує туди, звідки сходить сонце.

Жінка випрямляється, спирається на сапку й прикриває очі рукою. Вона дивиться вслід, поки ракета не стає чорною точкою. Вітер розвіює дим. Жінка повертається до своєї роботи.