Науковці Мічиганського університету виявили складну екосистему грибів, червів і тихоходок на глибині до 500 метрів під регіоном Великих озер. У краплях води вони нарахували 689 видів грибів, з яких 13 нові для науки.

Вода льодовикової доби та життя в сланці

Команда збирала воду з газових свердловин у сланцевій формації Антрім, що простягається під більшою частиною регіону. Свердловини сягали глибини від 198 до 500 метрів. Ізотопне датування показало: ця вода востаннє контактувала з поверхнею 11 тисяч років тому, ще за льодовикової доби.

Коли льодовики танули, вода несла гриби й бактерії вниз крізь пористі та тріщинуваті шари породи. Осівши в розломах сланцю, мікроорганізми почали живитися органічним матеріалом, замкненим у камені. Одна крапля зібраної води містила близько 250 грибкових клітин стільки ж, скільки крапля океанічної води. В олімпійському басейні їх набралося б приблизно 12 трильйонів.

«Наше дослідження ставить під сумнів уявлення, що глибокі надра непридатні для складнішого життя на кшталт грибів, заявив Квінн Мун, еколог із Мічиганського університету та провідний автор роботи. Ми можемо суттєво недооцінювати біомасу й різноманіття грибів на планеті, адже ніколи не враховували надра в оцінках глобального грибкового біорізноманіття».

Підземна харчова мережа

Крім грибів, команда знайшла інші складні форми життя, зокрема тихоходок і сегментованих червів. Разом ці організми утворили підземну харчову мережу: одні поїдають інших, а деякі паразитують. Джерелом їжі для екосистеми слугує сам сланець.

Дослідники припускають: коли гриби разом із бактеріями та іншими організмами перетворюють частину давнього матеріалу на газ, підземний вуглець може бути біологічно активнішим, а не залишатися замкненим у надрах тривалий час.

«Незалежно від того, чи виникли ці гриби в цих глибоких просторах, чи були туди занесені, багато з них мають адаптації, які дозволяють їм рости й впливати на динаміку вуглецю глибоко в землі», сказав Тім Джеймс, професор екології та еволюційної біології Мічиганського університету і старший автор дослідження.

Результати роботи опублікували в The ISME Journal.