Після розпаду Радянського Союзу розпочалася розбудова нової демократичної країни. До важливого та доленосного вибору народу долучилось населення нашого краю – під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. за підтвердження Акту проголошення незалежності України проголосувало і 93,13 % жителів Херсонщини або 679 451 чоловік. Таким чином вони засвідчили своє бажання жити в незалежній і суверенній державі – Україні.

Із здобуттям Україною незалежності вся місцева влада перейшла до виконавчих комітетів міських, районних та сільських рад, обраних у 1990 р. Відповідно голови Херсонського міського виконавчого комітету стали за законом повновладними очільниками міста. Пізніше, після прийняття Конституції України і адміністративних реформ, з’явилася посада Херсонського міського голови, якого херсонці з 1998 р. обирають загальним голосуванням. Першим міським головою Херсона став Микола Ординський, згодом цю посаду займали Володимир Сальдо та Володимир Миколаєнко. В 2020 р. на чергових місцевих виборах Херсонським міським головою обрано Ігоря Колихаєва.

Економічні проблеми та їхні соціальні наслідки призвели до неодноразових виявів обурення населення в 1990-х роках. У грудні 1997 р. у Херсоні відбувся загальноміський страйк працівників освіти через невиплату заробітної плати. На площі перед міськрадою, яку на той час очолювала Л. Коберник, освітяни вимагали погашення боргу. Всього в страйку взяли участь 3 тис. чоловік. Заборгованість по заробітній платі та пенсіям поряд з підвищенням комунальних послуг привела до вибуху народного незадоволення: у 1999 р. відбувся великий мітинг перед облдержадміністрацією, у якому взяли участь незахищені верстви населення – пенсіонери та безробітні. Учасники мітингу перекрили рух транспорту, вимагали вжити заходів для поліпшення їх становища.

Найбільш масованим проявом громадянської активності за весь період незалежності у Херсоні та області зустрінуті події Помаранчевої революції. Значна кількість людей відвідала виступи та заходи, проведені кандидатами у Президенти України та їх прибічниками, а після листопада 2004 р. брала участь у постійному мітингу на площі Свободи у Херсоні, виступаючи проти політичної корупції.

Економічна криза на Херсонщині, що почалася ще задовго до 1991 р., продовжувала поглиблюватися. Перехід від державно-планової до ринкової економіки відбувався спонтанно, без врівноваженої та обдуманої законодавчої підтримки з боку держави. Водночас держава боялася втратити контроль над суб’єктами економіки. Понад 25 державних установ мали право перевіряти та втручатись у діяльність приватних підприємств та організацій. Податки на додаткову вартість та державний збір, що перевищували доходи підприємців, змусили їх піти у «тінь». Державні промислові та сільськогосподарські підприємства почали переходити спочатку в оренду, потім, як правило, у приватну власність їхніх колишніх керівників.

Із ліквідацією радянських міністерств остаточно розірвалися економічні зв’язки між республіками колишнього СРСР. Великі херсонські підприємства: суднобудівний завод, бавовняний комбінат, комбайнобудівний завод відтепер мали самі дбати про забезпечення сировиною та ринки збуту, при цьому для них спочатку існувала система держзамовлення, яка не давала самостійно виходити на іноземних замовників.

Відсутність сировини стала вирішальним моментом для закриття бавовняного комбінату, проте постачання металу та енергоносіїв від вітчизняних виробників для суднобудівного заводу та інших підприємств також було проблемним через страйки та економічну кризу.

У 1993-1998 рр. було проведене акціонування колишніх держпідприємств у рамках програми приватизації. На цей момент стало зрозуміло, що спроби налагодити виробництво в більшості з них не дали позитивного результату. А отже підприємства представляли собою ласий шматок для рейдерів, що розпоряджалися їхнім рухомим та нерухомим майном. Обладнання вирізалося та вивозилося на металобрухт, арбітражні керуючі та санатори поставили крапку в існуванні заводу залізобетонних виробів, консервного комбінату, взуттєвої фабрики та багатьох інших підприємств Херсона.

Сьогодні промисловість Херсона у наш час представлена підприємствами, що не зважаючи на політичні та економічні проблеми продовжують свою роботу.

За рахунок активної роботи дрібних підприємств протягом 30-ти років незалежності в місті збільшилося виробництво чоловічого професійного та робочого одягу, будівельних матеріалів: дерев’яних вікон та дверей (за зменшення виробництва металопластикових), фарб та лаків, плит, листів, плівки, фольги і стрічок з пластмас, неармованих або не з’єднаних з іншими матеріалами, будівельних сумішей. Суттєво збільшилося виробництво меблів.

Також в Херсоні діє 51 підприємство сільськогосподарського напряму зі спеціалізацією тваринництво, рослинництво, рибництво.

1991 р. ознаменувався товарним дефіцитом та інфляцією, яка досягла максимальної позначки у 1993 р. Звідси – значне погіршення життєвого рівня населення.

Економічна криза призвела до негативних явищ у суспільстві: безробіття, зубожіння, безпритульності. Набула розмаху трудова міграція та імміграція. Введення національної валюти – гривни – знецінило борги по заробітній платі, що накопичилися з минулих років. Заборгованість по заробітній платі у 1997-2000 рр. продовжувала зростати, економічна криза 1998 р. поставила населення перед межею остаточного зубожіння.

Городян рятували зв’язки із селом, яке завжди постачало дешеву та багатоманітну сільгосппродукцію. З іншого боку, позитивним моментом стала програма приватизації житла, яка дозволила оформити житло, отримане від колишніх підприємств, у приватну власність. Одночасно були «відпущені» ціни на енергоносії, борги за комунальні послуги стрімко зросли, люди почали побоюватися втратити житло через заборгованість.

З 2001 р. ситуація із заборгованістю по заробітній платі та соціальним виплатам почала стабілізуватися. Крім бюджетної сфери, багато херсонців знайшли своє призначення у сфері побутового обслуговування, як і раніше популярною професією є професія моряка. Ці категорії населення сформували середній клас.

Відбулися зміни у побуті під впливом технічного прогресу: газифікації на селі, появою мобільного зв’язку, Інтернету, супутникового телебачення, що стали частиною життя херсонців.

У квітні 1998 року в Херсоні розпочинається експлуатація систем кабельного телебачення. Програми кабельного телебачення стають доступними для мешканців Таврійського, Шуменського мікрорайонів та мікрорайону Корабел.

Не зважаючи на економічні негаразди в перші десятиліття незалежності спостерігається сплеск культурно активності. З 1999 р. у Херсоні на базі Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша проводиться театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». У 2003 р. фестиваль став міжнародним: у ньому взяли участь творчі колективи з Білорусії, Литви, Молдови, Польщі, Росії, Угорщини. Фестиваль став важливою культурною подією в історії України, одним із найулюбленіших свят для херсонців та гостей міста.

Згодом до нього долучилися і такі загальноміські заходи як фестиваль повітроплавання “Феєрія в небі Таврії”,  фестивалі національних меншин, традиційні Дні міста.

Херсонська дитяча громадська організація “Асоціація повітряних зміїв” добре відома не лише в Україні, а й далеко за її межами. Яскраві повітряні змії, створені талановитими дітьми під керівництвом Олексія Павловича Зверика, підкорили прихильників в Італії, Індії, Англії, Франції, Китаї тощо.

У Херсоні проводиться щорічний Міжнародний фестиваль аматорського кіно “Кінокімерія”; Міжнародний рок-фестиваль “кРок у майбутнє”; міський національний фестиваль “Дружба народів”; фестиваль сучасного мистецтва “Terra futura”; Всеукраїнський фестиваль військово-патріотичної пісні “Оберіг”; Всеукраїнський фестиваль творчості й таланта “Зоряне намисто” тощо.

Важливою подією в галузі культури стало присвоєння Національної премії України ім. Тараса Шевченка українському поету, херсонцю А. Кичинському у 2006 р.

Відбувалися значні зміни і в системі освіти міста. В програмах середніх шкіл з’явилися нові курси «історія України», «Всесвітня література», «Народознавство». У вузах викладання вперше за всю історію їх існування почалося українською мовою. Відкрилися національні школи, приватні вищі навчальні заклади. Поряд з цим – різке скорочення дошкільних навчальних закладів, невиплата заробітної плати вчителя, погіршення матеріальної бази шкіл та вузів, що ледь не призвела до загальної кризи у системі освіти. Ситуація, яка стабілізувалася на початку ХХІ ст. знову погіршилася в зв’язку із економічною кризою 2008 р. Проте саме вчителі, викладачі вищих навчальних закладів стали важливою рушійною силою для розвитку національної та громадянської свідомості молодого покоління України.

Херсон – це місто молоді, у якому мешкає майже 100 тис. містян віком від 14 до 30 років. Найбільш яскравими є традиційні молодіжні свята: День молоді, День студента; конкурс “Міс Університет”; фестивалі “Дідцебаба”,”Точка перетину”,  “Ан Т-Р-Акт”, “Книжковий Миколай”, “Кіноджем”, “Terra futura”,  “Чесно-Фест”, “Лютий/Февраль”, “Крок у майбутнє” тощо, розвивається студентський та учнівський КВК.

Розвивається й вища освіта Херсона. На момент проголошення незалежності України Херсонський державний педагогічний інститут мав 6 факультетів, де навчалося близько 5 тис. студентів, працювало 306 викладачів, лише половина з яких мала вчені ступені, та 6 професорів.

З метою задоволення суспільних запитів та підвищення конкурентоспроможності вузу було відкрито нові факультети: факультет довузівської підготовки (1991), української філології (1992), додаткових педагогічних спеціальностей і перепідготовки кадрів (1992, у 1996 р. – реорганізовано у правовий, згодом – у соціально-правовий), зарубіжної філології (1992), історичний (1995, у 2004 р. – разом з соціально-психологічним реорганізовано в факультет

психології, історії та соціології), художньо-педагогічний (1998). У 1994 р. на базі інституту відкрито ліцей.

Доцільність та перспективність розвитку вузу підтвердила його атестація за III рівнем у 1995 р. 13 листопада 2002 р. вуз перейменовано в Херсонський державний університет. В університеті працює 18 академіків і членів-кореспондентів українських і міжнародних академій наук, 68 професорів, 234 доценти; 650 аспірантів, докторантів, біля 1000 викладачів і співробітників.

Аграрна освіта та наука в місті представлена ДВНЗ «Херсонський державний аграрно-економічний університет».

Херсонський національний технічний університет – єдиний в Україні навчальний заклад, який готує інженерів-технологів з первинної обробки льону, пряжі й ткацтва. У 1997 р. колишній індустріальний інститут отримав статус університету і має сьогодні 7 факультетів, текстильний технікум у Херсоні, 9 науково-навчальних консультаційних центрів, Фізико-технічний ліцей, підготовче відділення, біля 6,5 тис. студентів, тисячу співробітників. На 35 кафедрах працює 47 докторів наук, професорів, більш 180 кандидатів наук, доцентів, близько 11 академіків і членів-кореспондентів галузевих академій наук, понад 150 аспірантів, працює докторантура.

У 1996 р. морехідне училище реорганізоване в Херсонський морський коледж другого рівня акредитації. У 2007 р. за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 414-р від 13.06.2007 р. та наказом Міністерства освіти і науки України № 500 від 16.06.2007 р. на базі діючого морського коледжу і приватного морського інституту створено Вищий навчальний заклад «Херсонський державний морський інститут». 15 червня 2011 р. Урядом прийнято розпорядження «Про утворення Херсонської державної морської академії» з метою забезпечення оптимізації мережі навчальних закладів з підготовки морських фахівців у Херсонському регіоні, удосконалення системи підвищення якості підготовки морських фахівців відповідно до вимог міжнародних стандартів та зміцнення авторитету і конкурентоспроможності вищих морських навчальних закладів України на міжнародному ринку праці.

Зараз Херсонська державна морська академія – державний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації. На дванадцяти кафедрах академії працюють 146 викладачів, серед них 10 докторів наук, професорів та 65 кандидатів наук, доцентів. У Морському коледжі та Професійно-морському ліцеї працюють 124 викладача, серед яких 49 – викладачі вищої категорії. Академія має свій, зареєстрований у ВАК, науково-технічний журнал «Науковий вісник». У 2012 р. академія посіла перше місце серед морських вищих навчальних закладів України.

Херсонське училище культури – вищий навчальний заклад з підготовки молодших спеціалістів в галузі культури, створений у 1944 р., як технікум політосвіти з відділеннями бібліотечної та клубної роботи, пізніше технікум був перейменований в культурно-освітнє училище, а з 1990 р. – в училище культури.

Окрім культури й освіти, херсонці можуть похвалитися й спортивними досягненнями останніх 30-ти років. Відомими спортсменами, нашими земляками, вихованцями херсонських спортивних закладів у цей період стали: Береш Олександр Михайлович, Білоног Юрій Григорович, Юрій Вікторович Нікітін, Олександр Григорович Єрьоменко та багато інших спортсменів, досягненнями яких пишається Херсонщина.

Доба незалежності характеризувався відродженням духовної культури міста. Зусиллями херсонських вірян були відновлені богослужіння у закритих за радянської влади православних храмах: Катерининському соборі, Свято-Успенському кафедральному соборі та інших.

В 1994 р. зустрів своїх перших прихожан відроджений Римо-католицький костьол. В умовах демократичної релігійної політики в Херсоні вільно діють протестантські громади багатьох напрямків та конфесій.

Знову відкрилася Херсонська синагога, відновлена зусиллями єврейської громади міста та діаспори.

Ці духовні заклади активно займають благодійництвом, допомагають незаможним, опікуються сиротами.

Завдяки своєму географічному розташуванню Херсон має розвинену мережу транспортної інфраструктури – це морський та річковий порти, залізничний вузол, аеропорт. Херсонський морський торговельний порт – один з найбільших портів України. Він вигідно розташований у дельті річки Дніпро, у 53 милях від Чорного моря.

Створення привабливого туристичного іміджу міста, залучення інвесторів для розвитку туристичної інфраструктури та реконструкції існуючій бази, відкриття нових туристичних маршрутів,  проведення міжнародних туристичних форумів тощо є одними із найголовніших завдань на сьогодні. Головним індикатором наших досягнень був, є і буде рівень і якість життя херсонців. Тому серед пріоритетів міської влади – створення довгострокової програми будівництва житла, розвитку малого підприємництва, формування інвестиційного клімату та Стратегічного плану розвитку Херсона.

Меню
X
X