Вимоги до джерел питного водопостачання

Новини
👁 368

Найбільшим ризиком, що виникає під час споживання питної води та пов’язаний із станом здоров’я населення, названо мікробіологічне забруднення, підвищений вміст нітратів, заліза та низький вміст йоду, фтору і магнію, які є показниками фізіологічної повноцінності питної води і визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму та невідповідність санітарно-технічного стану джерел водопостачання санітарним  нормам і правилам.

Забруднення води – це є зміна її природних властивостей. Забруднення відбувається внаслідок природних причин, але частіше всього причиною забруднення є діяльність людини. Основним  джерелом  хвороботворних  мікроорганізмів, які  поширюються  через  воду, є  випорожнення  людини, тварини  та  фекально-побутові стічні води.

Забруднена  питна  вода  може  бути  фактором  поширення  бактеріальних  та  вірусних інфекцій, в  першу  чергу  – кишкових: холери, черевного  тифу, дизентерії, вірусного  гепатиту, ротавірусних гостроентеритів і інших. Також можуть  виникати  захворювання  на  туляремію, лептоспіроз, сибірську  виразку…

Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

Територію  поблизу колодязя, каптажу джерела чи  бювету потрібно утримувати в чистоті та організовувати відведення  поверхневого стоку. У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати  пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел  у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

Джерела децентралізованого господарсько–питного водопостачання

Основні вимоги до влаштування шахтних колодязів:

1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).

2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобе-тоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності керамі-кою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.

3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.

4. У разі використання дерев’яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5- 6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в’яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна ) з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів сосни або ялини.

5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.

6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15 30

мм, розташовані у шаховому порядку через 0,2- 0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь. У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні  влаштовують зворотний піщано-гравійний  фільтр.

7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби.

8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.

9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим “журавлем” з відром для загального користування. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами  (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).

Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючи  канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15- 20 см та з ухилом від колодязя. Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійні, піщано-галькові)  з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати

ВИМОГИ до влаштування трубчастих колодязів (свердловин)

За своєю будовою трубчастий колодязь є свердловиною, яка обладнана водяним фільтром, водопіднімальною трубою і насосом. Якщо ґрунт, в якому будують колодязь, дуже слабкий або глибина колодязя велика, свердловину необхідно укріпити обсадними трубами. Трубчасті колодязі бувають неглибокі та глибокі. Підйом води з трубчастого колодязя здійснюється за допомогою ручного або електричного насоса.

Оголовок трубчастого колодязя повинен бути вище поверхні землі на 0,8-1,0 м та герметично закритим, мати кожух та зливну трубу з гаком для відра. Навколо оголовка колодязя влаштовують відмостки, водовідведення та глиняний “замок”, а також підставку для відер, як і для шахтного колодязя.

Неглибокі трубчасті колодязі (абіссінські) можуть бути індивідуального та громадського користування. Їх необхідно влаштовувати на ділянках, де рівень залягання ґрунтових вод не дуже глибокий дот 7- 9 м. Такий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний. Глибокі трубчасті колодязі зазвичай слід використовувати, якщо глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м.

ВИМОГИ до влаштування каптажів джерел

1. Забирання води з висхідного джерела здійснюють через дно каптажної камери, з низхідного через отвори стін камери. Каптажні камери низхідних джерел повинні мати водонепроникні стінки (за винятком стіни з боку водоносного горизонту) і дно, що забезпечується влаштуванням глиняного “замка”. У камерах висхідних джерел глиняний “замок” потрібно влаштовувати по всьому периметру стін. Матеріалом для стін та дна каптажу джерела повинні бути такі самі матеріали, як і для облаштування колодязів.

2. З метою запобігання забрудненню води в каптажі джерела піском (частинками породи) необхідно передбачати засипку з гравію та піску із зростаючою за напрямком руху води величиною зерен (від 0,2 до 10 мм) зі сторони потоку води, а також відстоювання води, для чого камеру каптажу розділяють переливною стінкою на два відділення, одне з яких приймальне для  відстоювання води, а  друге для забору освітленої води, які обладнують трубопроводами спорожнення.

3. У камері каптажу освітленої води влаштовують водорозбірну та переливну труби діаметром 100 мм і більше, які розраховують на найбільший дебіт джерела. Переливна труба на кінці повинна мати щільну сітку та клапан-захлопку (на водорозбірній трубі наявність сітки не обов’язкова). Водорозбірну трубу обладнують краном, гаком для підвішування відер та відводять на відстань 1 -2 м від каптажу джерела. На поверхні землі, де закінчується труба, влаштовують забрукований лоток для відведення залишків води. Воду із  переливної  труби  необхідно відводити  в інший  від водорозбірної труби бік і під нею також обладнати лоток для відведення надлишків води. Переливна труба повинна сполучатися з відвідним лотком методом “розриву струменя”.

4. Під краном з каптажу джерела слід влаштувати підставку для відер. Після відповідного переобладнання допускається використання для каптажу резервуара чистої води, обладнаного водорозбірною та переливною трубами тощо.

5. Каптажні камери повинні бути захищені від поверхневих забруднень, промерзання та затоплення поверхневими водами, для чого слід передбачити спорудження глиняного “замка”, відвідних канав та брукування біля каптажної споруди. Взимку камери утеплюють для захисту від промерзання такими самими матеріалами, як і шахтний колодязь. Горловина каптажної камери з люком та кришкою повинна бути  вища від поверхні землі не менше ніж на 0,8 м. Над камерою  розміщують павільйон, а територію навколо неї огороджують. Огорожа  повинна бути радіусом не менше ніж 2 м.

6. Для забезпечення можливості огляду, чистки та дезінфекції каптажу у стінці камери необхідно влаштовувати двері та люки, східці або скоби. Вхід до камери слід розміщувати не над водою, а віднести його у бік, щоб забруднення не потрапляли у воду. Двері та люки повинні бути влаштовані над поверхнею землі не менше ніж на 0,4 м та мати надійні замикаючі пристрої.

Для вентиляції каптажу джерела необхідно облаштовувати вентиляційні труби, виведені не менше ніж на 2 м вище поверхні землі, діаметром не менше ніж 100 мм з дефлектором чи ковпаком із сіткою.

Вимоги до утримання криниць:

– територія поблизу криниці повинна утримуватись в чистоті, вода відводитись;

– не дозволяється підйом води відрами, які приносяться населенням, черпати воду з громадського відра принесеними з дому ковшами, тобто повинно бути відро загального користування;

– не рідше одного разу на рік повинна проводитись чистка криниці. Чистка проводиться за рахунок того органу, на балансі якого знаходиться криниця;

– після кожного ремонту і чистки повинна проводитись дезінфекція  силами відділів профдезінфекції;

– необхідно проводити регулярне очищення не менше 2-х разів на рік (весною та восени), а також за результатами лабораторних досліджень;

– криниці з непридатною для пиття водою, а також ті, які не використовуються населенням для поливу або пожежних потреб, повинні бути ліквідовані;

– керівники господарюючого органу, на балансі якого знаходиться криниця, повинні закріпити відповідальну особу за утриманням криниці в належному санітарно-технічному стані, прилеглої території.

Вам також може сподобатися

За останній тиждень понад 1 700 осіб заявили про свої потреби в гуманітарній допомозі
Упродовж останнього тижня безкоштовні ліки отримало 1058 осіб

Новини міста

Головне за місяць

Меню
X
X