Поляки дивляться на Україну крізь призму історії, а українці — крізь війну. Через це два сусіди дедалі частіше говорять різними мовами, і взаємне нерозуміння зростає.

Польська пріоритетність пам’яті

Для Польщі ключовим залишається питання історичної пам’яті. Державність країни двічі зникала з карти Європи, тож пам’ять стала основою ідентичності. Питання Волині для багатьох поляків — це не просто академічна дискусія, а справа моральної відповідальності перед власними громадянами.

Українська логіка безпеки

В Україні повномасштабна війна змінила пріоритети: на перше місце вийшли безпека та суверенітет. Будь-які спроби ззовні впливати на вибір героїв сприймаються як замах на державність. Після 2022 року Україна посилила власну суб’єктність на міжнародній арені, і це стало психологічним викликом для польських еліт, які звикли бути головним адвокатом Києва.

Обидві сторони виходять зі своєї внутрішньої логіки. Польща не розуміє, чому Україна не йде назустріч у питаннях пам’яті, а Україна дивується, чому саме зараз Варшава акцентує історичні теми. Класична дипломатія дедалі частіше не справляється з роллю перекладача смислів.

Вихід убачають у суспільній дипломатії: експерти, журналісти, церкви, університети та українська громада в Польщі можуть пояснювати мотиви іншої сторони без політичної кон’юнктури. Саме вони здатні створити міст між двома інформаційними просторами й перетворити суперечки на конструктивну розмову двох партнерів, які стикаються зі спільними загрозами.